Той, хто вірить

Хто це? В що вірить? Чому?

Думаю, що цей допис має бути першим в цьому розділі, щоб одразу розставити всі крапки над "і". Я не маю на меті переконати чи довести існування Бога. Це особистий шлях кожної людини до своїх відповідей. Я лиш можу поділитись тим, що пережила особисто.

Прийнято вважати, що тему релігії не варто піднімати на загал через особливу вразливість самих вірян стосовно предмета їхніх переконань. Особливо, коли кожний впевнений, що саме його бачення є істинно правильним. Проте, я вірю в здатність людей бути відкритими та поважати світогляди одне одного. Адже всі наші шляхи - так чи інакше - ведуть до того, щоб жити по совісті, з гідністю, для блага ближніх.

Я можу довго розповідати про відмінність різних релігій, їхній вплив на людей та світ, але в цьому розділі я б хотіла зробити фокус не на самій релігії як такій, а саме на вірі. Не секрет, що віра далеко не завжди дорівнює релігії, хоча понятійно перша і лежить в основі другої, та на практиці це не завжди працює. Думаю ти розумієш про що я. Як кажуть в народі « ти або хрестик зніми, або труси одягни».

Часто люди приходять до віри у скрутні життєві моменти - і це зрозуміло. Коли не лишається нічого, окрім як здатись... або повірити в Щось, що може тебе врятувати. В такі моменти серце людини максимально вразливе і водночас відкрите, бо жадає полегшення своїх чи то фізичних чи душевних страждань. І коли отримує його - вже не може повернути в інший бік. Хтось виростає у віруючій родині, де з дитинства формують певний світогляд. Інші - приходять до віри незалежно від обставин. І перші, і другі проходять свій шлях становлення у духовному сенсі.

Я знаю, що Божу присутність важко сплутати з чимось іншим. І що кожна людина доходить до неї своїм шляхом - тим, який їй близький і зрозумілий.

Я також знаю, що Бог живий. Він неосяжний, Його неможливо до кінця зрозуміти або «вмістити» в рамки, зрозумілі людині. Як наслідок - люди наробили стільки лиха, намагаючись осягнути Його земними категоріями.

Саме тому, я вважаю важливим: шукаючи відповіді, тримати серце відкритим, але водночас залишатись пильним. Бути уважним до того, що приходить у твоє життя під виглядом «істини». Не обмежувати своє сприйняття буквальним тлумаченням почутого або побаченого. Бо там, де релігія накладає суворі обмеження та правила, віра залишається необмеженою та відкритою. І в цьому її краса.

Хтось скаже, що віруючі люди дуже обмежені в своїх поглядах і живуть з масою упереджень. Але чи не є така думка - упередженням у відповідь? Якщо вважати обмеженою людину, яка вірить у щось, що є більшим та вищим за нас, наскільки обмеженою може виявитись людина, яка зосереджує весь свій фокус на зрозумілому, земному? Я хочу сказати, що варто спробувати хоча б трішки відійти від усталеного зрозумілого світосприйняття для того, щоб подивитись, що може бути поза ним. Можливо, хтось скаже, що для початку мені самій варто зробити цей крок. І я відповім: я вже це роблю. І хоча це непросто - ставити під сумнів усе, у що вірила все свідоме життя, проте на разі це лише зміцнює мене духовно.

Я зростала на моральних принципах та цінностях, які закладено в християнстві. І хоча моя сім’я не була особливо релігійною, батьки змогли закласти ту духовну опору, яка тримає мене й донині. Все свідоме життя я була свідком того, що стосунки з Богом не залежать від рівня релігійності. Вони вчили, що для знайомства з Богом тобі не потрібен посередник.Що Бог - це не старий чоловік на хмарі, який судить.

Це - Любов.

Це - Життя.

Це - Присутність.

Він - у красі гір, у глибині океану, у дотику до чогось справжнього, у людях поруч.

Він - у всьому, що наповнює.

Молитва - це діалог.

Це справжність. Це ти - такий, який є: зі своїми страхами, вдячністю, сумнівами й надією. Без прикрас та ролей.

Я щаслива, що батьки вчили мене тому, що Бог - це насамперед про любов та милосердя. Це визначило моє сприйняття світу як такого. Можливо, саме тому я в усьому бачу світло - навіть крізь темряву.

Я не є релігійною, проте саме християнство мені дуже імпонує, якщо залишити ту основу, на якій воно побудоване - Любов. І попри все скептичне ставлення людей до Біблії як до Святого Письма, я все ж таки переконана в незліченній кількості істин, які вона містить. Головне - вміти бачити суть, а не зупинятись на буквальному.

Тож так. Я віруюча.

І одна з причин, чому жоден аргумент про «відсутність Бога» не переважить моєї віри - це мій досвід. Мій живий досвід присутності. І на разі, перебуваючи в пошуках своїх відповідей, можу сказати одне - кожен, хто намагається знайти Бога в аргументованих тезах, фактах, дослідженнях та іншому - не знайде, бо не там шукає. Натомість той, хто тримає серце відкритим - неодмінно переживе Його присутність.

З любов’ю,

Мар’яна 💙