Моя земля

Колись мені казали що я несповна розуму, бо з найкомфортнішого міста Європи де мала всі умови, хотіла повернутись додому. Мене переконували, що там немає майбутнього, одна корупція і жодних шансів на розвиток. А я раділа бути «навіженою» на їх думку - тому що нарешті знала як виглядає справжня цінність. Як відчувається, коли знаєш що тебе тримає, як виглядає твоя опора. Моя земля.

9 років потому змінилась лише географія та обличчя людей, які кидають ці фрази - решта відчуттів лишились на місці, хіба що їх концентрація множились в сотні разів через неможливість вчепитись в свою землю зубами.

Сьогодні Україна стала центром демонстрації цінностей вільного світу, безжалісно викриваючи і здираючи маски з усіх примарафечених героїв цього демократичного спектаклю - як ззовні так і всередині. Я знала, що наші люди титани, а країна - самобутня. Ще до того як нам довелось доводити це світові і тим самим виборювати право на життя.

Для мене це країна в який вирує життя, попри йр, яка щодня намагається його відібрати. Це місце свободи і правди, відкритості і різкозті відчуттів. Тут все пронизано голосами предків, які берегли і відстоювали цю землю для нас, цю мову, культуру. Кожен клаптик просякнутий кровʼю і молитвою за те, щоб мати можливість бути, і бути вільними. І так з покоління в покоління.

Інколи мені здається що ми самі до кінця не усвідомлюємо яку велику силу маємо як нація, які зміни можемо творити, який приклад нести. Ми згадуємо про це, коли насувається небезпека. Але варто нарешті закарбувати це в собі і передати нашим дітям. Творити нове, своє, унікальне, зміцнюватись і вдосконалювати те, що вже здобули.

«Крізь сон чути, як у темряві

Формується батьківщина,

Ніби хребет у підлітка з інтернату...

Формуються світло й темрява,

Складаючись разом...

Літнє сонце перетікає в зими...

Все, що діється нині з ними всіма,

Називається "часом".

Вона розуміє, що все це

Діється саме з ними...»

-Сергій Жадан