Коли в тобі зароджується новий всесвіт

В чому полягає вся краса та глибина материнства? Що за енергія панує навколо жінки, коли вона виношує життя? Що відбувається з нею самою в цьому процесі та опісля? Яку силу вона опановує та яку трансформацію проходить? Який вплив може мати на збагачення цього світу?

У багатьох духовних традиціях материнство — це простір неймовірної енергії, глибокого пізнання себе, іншого та світу. Приклад красивої жертовності, яка будується на тій самій безумовній Любові про яку ми чуємо, якої прагнемо та намагаємось здобути.

Проте ми часто зосереджуємось на болючому досвіді — ніби це єдина правда, забуваючи про вічні істини, про те, що лежить під нашим раціональним, часто егоцентричним сприйняттям реальності. Наш мозок влаштований так, щоб захищати: він шукає загрози, створює стратегії, спирається на раціональне, прагне стабільності. Але, на жаль, він не завжди дозволяє нам бачити глибше. Ми несвідомо підсилюємо фокус на труднощах замість того, щоб звернути увагу на те, що справді збагачує. Проте одна з простих істин полягає в тому, що здебільшого одне без іншого неможливе.

На моє глибоке переконання, все починається з Любові.

Неможливо пізнати Любові, якщо спочатку не пізнаєш її Джерела.

Неможливо по-справжньому полюбити себе, не пройшовши шлях у тотальну відвертість з собою- із прийняттям усіх своїх сторін: світлих і темних, сильних і тендітних. Це складний шлях, часто болісний, і направду більшість людей обирає жити в своїх ілюзіях, виправданнях, маскуючи їх найвишуканішими аргументами. Але лише тоді, коли ти приймаєш себе цілісно, — приходить свобода бути собою. Ти зростаєш над собою, вдосконалюючи світло і працюючи над темрявою.

Неможливо полюбити іншого, якщо спочатку не навчишся любити себе. Спробуй цілковито полюбити та прийняти людину, якщо ти не знаєш як подарувати цю любов та прийняття собі.

Вміння віддати, присвятити себе іншому, його благу та благополуччю безкорисливо та з чистого серця - це той шлях до стрімкого внутрішнього та зокрема духовного росту. Це важко осягнути, проте легко відчути цю трансформацію коли відкриваєшся їй. Материнство дає неймовірну нагоду здобути це вміння, відкрити для себе нові межі власної сили.

Ми так мало про це говоримо. Адже в реальності - недосип, крик малюка, тілесне відновлення, грудне вигодовування, втома, втрата колишньої себе… І, здавалося б, яке вже там духовне зростання, правда? Але що, якщо я скажу, що саме в цьому хаосі - і є точка входу? І що це - вибір? Вибір бачити не лише страждання, а й сенс, ріст, силу.

Відверто, я з власного досвіду знаю, як тебе "ламає" перші місяці після народження дитини. Особливо коли це твій перший досвід. На всіх можливих рівнях, неважливо наскільки бажаною ця дитинка була чи скільки б курсів та книжок не було прочитано. Мені не раз здавалось, що я вже не впораюсь. Я назавжди запамʼятаю першу ніч вдома після пологового. Донька кричала без упину, а єдина думка в голові була: «Моє життя напевно скінчилось. Що тепер із цим робити?». Безсумнівно, моє колишнє життя таки закінчилось, проте я ще не усвідомлювала на той момент, що здобула золотий квиток і те, що здавалось мені нестерпним випробуванням виявилось найбільшим благословінням. Усвідомлення, проте, прийшло лише в ту мить, коли я змістила акценти з «що зі мною не так» на «що в мені народжується». Коли почала звертати увагу не лише на складнощі, а й на плід, який вони приносять.

Я побачила в собі силу, якої не знала раніше. Пізнала, що означає любити без умов — і бути любленою так само. Навчилась прислухатись до себе, підтримувати себе, берегти себе. Розвинула інтуїцію. Навчилась жити в теперішньому моменті. Цінувати кожну мить — з собою і з тими, кого люблю. І хоча ззовні моє життя здавалося обмеженим, всередині я щодня здобувала ще більше свободи, я все більше наближалась до себе і своєї природи.

Материнство стало моїм найкращим вчителем - навчило мене цінувати та бути вдячною викликам, які здаються нездоланними. Використовувати їх як паливо для особистісного росту та духовного зростання. У вимірі духовному я пізнала, яку силу має кожна мати, це найпотужніша сила, для якої не існує жодних перепон, тому що природа її витікає з самої чистоти - Любові. Воно дало мені зрозуміти: у кожній жінці - колосальна сила, що живиться любов’ю. І коли в тобі зароджується нове життя - ти не просто даруєш його цьому світу. Ти перетворюєшся сама.

Мені хочеться, щоб кожна жінка знала: це справжнє благословення. Це не тільки про турботу і втому, це - про шлях до себе. Коли ми змінюємо точку фокусу — ми змінюємо досвід. І якщо завжди повертатись до природи цих речей, до їхньої початкової сутності та призначення, все доволі швидко стає на свої місця.

Любов знаходить свій початок, а ми свій спокій та мир в Ній.