Про мене, вперше

Як описати себе в кількох реченнях?

Ти коли-небудь намагався/намагалася відповісти на це питання? Спочатку здається, що це просто, але щойно починаєш заглиблюватися – виникає безліч думок, деталей і відчуттів. Ми – не лише наші вчинки та думки, а й наші мрії, цінності, страхи та сподівання.

Це знайомство, яке триває все життя. Тож дозволь мені поділитися частиною своєї історії.

Хто я? Напевно, кожен хоча б раз у житті ставив собі це питання. Якщо заглибитися у роздуми, можна швидко відчути хаос у думках і брак цілісності – і це нормально. Кожна людина – цілий всесвіт і осягнути все своє єство дійсно не є такою простою задачею, як звучить саме питання. Окрім зовнішності, нас визначає наше унікальне внутрішнє наповнення – від світогляду до улюбленої їжі. Між першим і другим безкінечний океан маленьких і більших особливостей, які роблять нас по своїй суті унікальними, кожного з нас. Соціальні ролі також відіграють значну роль: ми проявляємо себе по-різному в різних ситуаціях. Тому процес знайомства із собою – це не одномоментна відповідь, ба більше, я вважаю, що цей шлях не припиняється впродовж усього життя.

Довгий час я не розуміла, чому люди так хочуть ділитися собою. Чому це взагалі може бути цікаво іншим? Але питання було не в них, а в мені самій. Я просто не цікавилася собою.

Звучить не дуже, а на відчуттях, повір, ще гірше. Цей стан досягнув свого піку коли я вперше стала мамою. Я втратила себе – розуміння своїх потреб, бажань, свою цілісність. Ці 2,5 роки були непростими. Війна також наклала свій відбиток: до нерозуміння себе додалося відчуття провини та заборона на життя, адже все не на часі. Але випадкова розмова з однією жінкою все перевернула. 30 хвилин – і я розвернулася на 180 градусів у напрямку «до себе».

 З тих пір я прямую до себе, вивчаю щось нове, закріплюю вже засвоєне, дивуюсь, захоплююсь, насторожуюсь, десь противлюсь, а десь смиренно приймаю і працюю над тим, щоб ставати кращою - людиною в найпрекраснішому її прояві, вчусь дозволяти собі бути собою, а іншим - іншими, наважуюсь проявлятись. І цей сайт – один із моїх проявів. Страшно? Так. Але відчуваю, що це необхідно. Адже там, де страх – там ріст.

Якщо ти мене знаєш, не дивуйся, якщо твоє уявлення про мене зміниться. Це нормально, ми не завжди відчуваємо можливість проявитись та відкритись серед інших людей. Я тут не для того, щоб подобатися чи переконувати. Я тут бо відчуваю потребу ділитись і щиро вірю, що будь-хто зможе тут знайти щось для себе. Людям, які відкриті до Світу і людей, завжди дається більше можливостей для самих себе.

З любов'ю

Марʼяна 💙