Про мене, глибше

У першій частині я писала про те, як почався мій шлях до себе. У другій - хочу розповісти трохи більше про те, хто я є зараз, що мене формує, надихає і що шукаю в цьому світі. Без прикрас. Просто - як є.

Можна було б почати зі своїх чеснот та недоліків, але їх найкраще видно через вчинки, дії та життєві рішення, які я буду змальовувати в наступних дописах. Тому розпочну з фундаменту. Перш за все, я - жінка і це моя найулюбленіша роль. Обожнюю пізнавати свою жіночність з різних ракурсів, щоразу відкриваючи щось нове. Захоплююсь жіночою багатогранністю та вмінням поєднувати в собі непоєднуване. Я - українка і страшенно цим пишаюсь. Це абсолютний дарунок - мати та відчувати приналежність до нашої країни.

Я - щаслива дружина, мама неймовірної дівчинки на імʼя Соломія і синочка Северина - хлопчика, який народився з посмішкою) Я донька крутезних батьків і сестра двох не менш крутезних братів. Я частина двох великих родин, які є моїм потужним місцем сили. Я подруга, а вже яка, про це краще скажуть друзі) Але знаю одне: я дуже ціную своїх близьких, я завжди поруч, зі мною можна як розділити так і помовчати, люблю створювати простір для «побути». І зрештою, я - особистість, яка продовжує свій шлях, шукаючи власне місце.

Зазвичай я доволі швидко відкриваюсь. Потреба ділитись була в мене присутня певно за самого дитинства. Пам’ятаю, як у другому класі принесла до школи дитячу Біблію й запропонувала однокласникам послухати притчі. Тоді сміливості було вдосталь - діти в такому віці не надто переймаються думками "а що скажуть інші". Вони безстрашно слідують своїм потребам - розділяти світло цього світу з іншими. Іноді нам усім варто в них цьому повчитись, чи не так?

Я вразлива і схильна глибоко проникатись будь-якою інформацією, і так само тонко проживаю всі стани та емоції - свої й чужі. Найближчі знають - "тонка душевна організація" це про мене. Раніше я вважала це своїм недоліком, з віком розумію як це можна перетворити в свою силу.

В мене присутнє гостре відчуття справедливості - часом занадто. Але я вчуся бачити ширше, за межами першого враження.Часом мені не вистачає терпіння, особливо в материнстві, але я щодня сумлінно працюю над цим. Я дуже уважна до деталей у всьому. Як на мене, саме вони створюють цілісність, будь то людина, проєкт чи щось дуже просте. Я вмію бачити красу в усьому. Навіть в найтемніші моменти у мені жевріє ця внутрішня тяга до світла. В моїй картині світу не існує безвихідних ситуацій, тернистіть будь-якого шляху не визначає його кінцевого пункту призначення. Іншими словами - якими б не були складні життєві випробування, лише ти обираєш чи дійдеш до кінця.

Сім’я - моя найбільша цінність. Ще з дитинства я мріяла створити свою і мені це вдалось. Я щаслива, що в цьому питанні я завжди лишалась вірною собі, всупереч всім сумнівам і нерозумінням, які лунали ззовні. Ще одна цінність в моєму житті - свобода, в будь-якому прояві. Мені критично необхідно відчувати внутрішню свободу і мати її ззовні. Можливо, для когось ці дві цінності здадуться несумісними, але в моєму житті вони створюють ідеальний баланс.

Я люблю одяг і спостерігати, як люди проявляються через нього, тому в минулому створила свій бренд одягу, і керувалась саме ідеєю передати відчуття через матеріальний елемент. Мені складно чути критику, тому я вчусь правильно реагувати на конструктивні зауваження і нівелювати вплив на себе деструктивних.

Обожнюю романтичні фільми та кримінальні серіали. З улюблених - "Щоденник памʼяті" та всі сезони "Мислити як злочинець". Гадаю це поєднання може чимало сказати про мене) Я страшенно боюсь павуків і через це не люблю ночівлі в дикій природі. Це біль мого чоловіка і він все таки має надію затягти мене на відпочинок в палатках. Well, who knows, хіба що я буду в якомусь скафандрі.

Найбільше я надихаюсь музикою. Пісні, які пробуджують незалежно від того, як глибоко ти знаходишся. Вірю, що музика здатна лікувати, особливо коли вона створена від щирого серця і мотиву, це завжди відчувається. Я люблю вчитись новому, як тільки зʼявився час і ресурс, почала використовувати декрет як можливість опановувати нові знання, було чимало напрямів, але постійно чогось бракувало і я дала собі час на «побути». Коли даєш собі необхідну свободу і звільняєш простір для того, щоб туди прийшли необхідні відповіді - стаються дива.

Так я потрапила на ознайомчий курс по Транзакційному аналізу в психотерапії і отримала свою відповідь - я опинилась в правильному місці серед своїх людей біля яких я можу проявити себе і свої сильні сторони. Позаду вже перший рік навчання моєї 4-ьохрічної програми в цьому напрямі, а також половина шляху в здобутті другої вищої освіти за спеціальністю "Практична психологія". Особливо мене цікавить напрямок сімейної психології та терапіїї. Ця тема мені дуже близька, тому що на собі і неймовірному прикладі моїх батьків я знаю, що цілком можливо створити міцну сімʼю, яка стане «тихою гаванню у буремному світі», як висловився свого часу Крістофер Лаш. Досліджую як побудувати міцні відносини, в яких ти можеш бути вільним, щасливим, наповненим не за рахунок партнера, а самостійно, як створити непохитну опору, яка буде тримати вас попри всі кризи і розпачі.

Нещодавно мені відгукнувся ще один напрямок, який я прагну осягнути та опанувати - поєднання ментального та духовного виміру людини. Мені відгукується ідея, що ми є Тілом, Душею та Духом і саме гармонійне поєднання цих трьох складових формує нашу цілісніть і є нашим шляхом до найглибшого та найкращого розуміння своєї сутності та природи. Я не прихильниця магічного мислення, проте вірю що здорова духовність існує і я маю на меті її опанувати та нести в цей світ, сповнений відчаєм, болю, страждань та потребою в новому диханні.

Мене також глибоко цікавить культура материнства, особливо в Україні. Хочеться щоб ми, як суспільство, більше говорили про підтримку мам - новоспечених або тих, хто готується ними стати. Ще одна тема, дуже близька моєму серцю - діти з особливими потребами. Ми маємо не лише створювати умови та можливості для них, а й в першу чергу - змінити власне сприйняття, аби забезпечити їм належне та повноцінне місце в суспільстві. Починати потрібно з себе. І я дуже хочу бути частиною цього процесу.

І на останок я хотіла б поділитись невідʼємною частиною себе - це моя віра. В моєму житті це джерело, з якого я черпаю абсолютно все необхідне, це моя найбільша опора. Вочевидь це зробить мене ще більш вразливою тут, але приховати це було б не чесно по відношенню до себе, і тебе також. Я вірю в Бога, в Христа і в Святого Духа. Це був довгий шлях пізнання Його та себе через Нього і знаю, що ця дорога триватиме впродовж усього життя. Моє "вірю" має сотні підстав. Воно - свідоме, зріле, народжене з голодного пошуку істини та життя в тій тихій радості, якої насправді прагне кожна душа. Тож ні, тут не буде гучних заяв про небачені дива чи закликів до покаяння. Натомість я можу лише запросити тебе в простір відкритого серця, спонукати зазирнути всередину себе, свою глибину й шукати відповіді там - бо вони вже є. В тобі.

Це - мій шлях. Я ділюсь ним не для того, щоб когось переконати, а щоб чесно залишатись собою. А тобі - залишаю простір бути тим, ким ти є. Адже саме так народжується справжній контакт.

Ну якось так. Звісно, це далеко не все. Але я постаралася відкрити тобі частинку себе - справжню, без прикрас. Дякую, що дочитала / дочитав до кінця. Якщо хочеш щось запитати, поділитись думками або просто сказати «привіт» - я з радістю відповім)

З любов'ю

Марʼяна 💙